Я усмiхнусь тобi - Марія Бурмака

Я усмiхнусь тобi крiзь сльози, їдь

Бо профiль вiтру вранiшньго строїть,

Твiй корабель у гаванi стоїть

Гoтовий до дороги.

А берег знов пустельний i нiчий,

А чорна буря розпустила крила.

Але я сонце вишила вночi

На тих вiтрилах.

Ти може не повернешся назад,

Далекий голос так спiває тужно,

Твоя любов як дзвiн старих балад —

Гiрка i вiдчайдушна…

З твоїх стихiй немає вороття,

Моря шумлять i холодно на свiтi.

Таких, як ти чекають все життя.

Заради митi.

Весняний вiтре зустрiчей i втеч,

Покинеш дiм, любитимеш чужинку.

Ти з тих, якi цiлують спершу меч.

А потiм жiнку…