Їй холодно - Марія Бурмака

Вона плаче тихо, хоч сльози легкi,

течуть по її щоках.

Вона плаче тихо, вона не з тих,

Хто плаче у всiх на очах,

Вона непомiтно торкає плече,

Як серце тобi болить.

А раптом колись i душа запече —

Не зможе вона не прийти…

Їй холодно однiй

Iнiєм з-пiд вiй дивиться вона,

Ти обiгрiй i зрозумiй,

Холодно однiй.

Хай навколо всi,

Її надiя — ти…

Їй треба забути, забути тебе,

Iз серцем iде вiйна,

Та буде несила їй жити без

Любовi, життя ж не в снах…

I рветься пiтьмою цей промiнь-струна,

Вiдчаю немає меж,

Забути навiки так хоче вона,

Любити навiки — теж…

Їй холодно однiй

Iнiєм з-пiд вiй дивиться вона,

Ти обiгрiй i зрозумiй,

Холодно однiй.

Хай навколо всi,

Її надiя — ти…

Вона вже сама чекає образ,

Бо хоче забути, йти

I в силах твоїх зупинити час,

Такої тобi не знайти,

Такої, як вiтер, таку, як вогонь,

Таку, як гiрський кришталь,

Таку, що захочеш до неї в полон,

Полюбиш її печаль…

Їй холодно однiй…